Виразка дванадцятипалої кишки: діагностика та лікування

Виразка дванадцятипалої кишки (ДПК) – повсюдно поширене гастроентерологічне захворювання, схильне до рецидивуючого перебігу; патологія зазвичай реєструється в 5-10% дорослого населення, серед хворих переважають чоловіки до 50 років. Дванадцятипала кишка уражається вчетверо частіше за шлунок, проте ризик ускладнень та інвалідності дещо нижчий, ніж у разі виразки шлунка; за умови кваліфікованого лікування та усунення провокувальних чинників загострення перестануть вас турбувати.

Що таке виразка дванадцятипалої кишки

У суворому розумінні виразка дванадцятипалої кишки – це глибокий дефект епітелію, який вистилає епітелій, у вигляді поверхні рани, що захоплює м’язову пластинку слизової оболонки та підслизові шари; проривна виразка також поширюється на серозні оболонки кишки. У медичних документах такому діагнозу, як виразка дванадцятипалої кишки МКХ 10 присвоює код К26; захворювання зазвичай протікає в хронічній формі із загостреннями у весняно-осінній період.

Чому з’являється виразка дванадцятипалої кишки

Виразка стінок шлунково-кишкового тракту пов’язана зі зміною балансу захисних і пошкоджувальних факторів; провідну роль у патогенезі відіграє інфекція Helicobacter pylori. Продукти життєдіяльності мікроорганізму, що мешкає в пілоричному каналі, ушкоджують епітеліальну тканину і посилюють секрецію попередників травних ферментів і соляної кислоти.

У розвинених країнах хелікобактерну інфекцію виявляють у 55-60% хворих на виразку ДПК, у країнах третього світу – у 80% пацієнтів, що пояснюється обмеженими умовами проживання, низьким рівнем гігієни та недостатнім знезараженням питної води. З іншого боку, виразкова хвороба розвивається в незначної частини інфікованих H. pylori; мабуть, виразки утворюються за одночасного впливу кількох виразкоутворювальних чинників, що пригнічують бар’єрну функцію слизових оболонок тонкого кишечнику:

• нераціональне та нерегулярне харчування;
• недостатнє пережовування грубої їжі;
• занадто гарячі або холодні страви та напої;
• куріння, зловживання алкоголем і кофеїном;
• вплив стресу – психогенне порушення моторики шлунка та ДПК;
• вживання деяких ліків (глюкокортикоїди, НПЗП, нітрофурани, сульфаніламіди, антикоагулянти, настоянка наперстянки та ін.);
• хронічні хвороби та новоутворення (лімфома, гастринома, метастази);
• конституціональна схильність – спадково зумовлений надлишок пепсиногену і соляної кислоти в шлунковому соку, підвищена сприйнятливість до гастрину;

Серед захворювань, асоційованих із виразкою ДПК, відзначають хронічні патології печінки, підшлункової залози і жовчовивідних шляхів, що порушують відтік жовчі. Також встановлено зв’язок між виразковою хворобою, ВІЛ-інфекцією та деякими аутоімунними процесами, такими як мастоцитоз і хвороба Крона. Утворенню виразок сприяє гіперкальціємія при нефропатіях і захворюваннях паращитоподібної залози, ІХС, бронхіальна астма, ХОЗЛ, поширений остеоартроз, цукровий діабет, амілоїдоз і патології щитоподібної залози.

Симптоми виразки дванадцятипалої кишки

У такого захворювання, як виразка дванадцятипалої кишки, симптоми поділяються на три групи – больовий синдром, диспепсія та астенія. Хворобливість локалізується нижче грудини або в правому підребер’ї; болі мають ріжучий, пекучий або ниючий характер і пов’язані з голодуванням і прийомами їжі:

• “голодні болі” – турбують натщесерце або вночі за надмірного виділення соляної кислоти;
• “ранні болі” – турбують через 30-60 хвилин після їди;
• “пізні болі” – проявляються через 2-3 години після вживання їжі, найчастіше спостерігаються в разі ураження привратника і цибулини.

На відміну від інших патологій шлунково-кишкового тракту, хворобливі відчуття при виразковій хворобі усуваються антацидними та антисекреторними засобами, прийомом їжі або молока. У разі виразки початкового відділу ДПК болі супроводжуються порушеннями кишкової моторики та диспепсичними явищами; найчастіше спостерігаються печія, важкість у животі, нудота і блювання, закреп і відрижка з кислим або тухлим присмаком.

Астенічний синдром при виразковій хворобі, як правило, спровокований кровотечами; за невеликих, але частих крововтрат астенія проявляється слабкістю, швидкою стомлюваністю, схудненням і блідістю шкірних покривів. Хворобі властивий нападоподібний перебіг; загострення трапляються 1-2 рази на рік і тривають 3-4 тижні; приблизно у чверті випадків виразка ДПК протікає безсимптомно.

Показання при виразці дванадцятипалої кишки

Для успішного лікування виразки ДПК вкрай важливо обмежити вплив стресових і ушкоджувальних чинників – налагодити режим харчування, сон і розпорядок дня, дотримуватися щадної дієти, відмовитися від нездорових звичок. У разі підвищеної тривожності та емоційної нестабільності рекомендується психотерапія, опанування технік аутотренінгу та релаксації; також не завадять заняття з психотерапевтом для адаптації до нового способу життя. Зниженню чутливості до стресів, також сприяють помірні фізичні навантаження, прогулянки на свіжому повітрі та водні процедури.

Протипоказання при захворюванні

Основні протипоказання при виразці дванадцятипалої кишки в період ремісії не накладають особливих обмежень на звичний спосіб життя. Головне – утримуватися від паління й алкоголю, уникати перенапруження, недосипання і надмірних хвилювань. Під час занять спортом не використовуйте обтяження вагою понад 8-10 кг і обмежте навантаження на прес; зокрема, не варто виконувати глибокі нахили і довго утримувати корпус у скрученому положенні.

Не менш важливо уникати безладного застосування лікарських засобів і не запускати нездужання, щоб у сильнодіючих препаратах не виникало потреби. Також слід своєчасно лікувати карієс, пародонтит і ЛОР-захворювання – хронічні інфекції ротової порожнини сприяють рецидивам виразки.

Діагностика захворювання

Постановка діагнозу починається зі збору анамнезу та фізикального дослідження; за підозри на виразку пацієнта направляють на функціональні дослідження. Найбільш інформативною є ендоскопічна діагностика виразки дванадцятипалої кишки методом езофагодуоденоскопії (ЕГДС) – огляду внутрішніх стінок стравоходу, шлунка і ДПК за допомогою гнучкого світловода. ЕГДС часто поєднують із дихальним уреазним тестом на хелікобактер, біопсією змінених тканин і pH-метрією шлункового соку та хімусу.

Якщо хворий не може проковтнути зонд або дефект імовірно розташовується нижче цибулини ДПК, проводять рентгенографію з контрастом; за допомогою контрастування також виявляють ускладнення – перфорації, пенетрації, рубцеві зміни привратника. Лабораторні дослідження – розгорнутий клінічний аналіз крові, виявлення прихованої крові у фекаліях, визначення заліза в сироватці крові дають змогу відстежувати динаміку захворювання та інтенсивність запальної реакції, підтвердити або виключити кровотечу з виразки.

У разі виявлення множинних виразок і в разі частих рецидивів також визначають рівень гастрину і паратгормону – речовин, що стимулюють секрецію шлунка. Надлишкова продукція гастрину може вказувати на гастриному – гормонально активну пухлину, що спричиняє симптоматичні виразки в тонкому кишечнику.

Чим небезпечна виразка

За відсутності лікування виразка ДПК приблизно в половині випадків призводить до ускладнень, які потребують хірургічного лікування і тривалої реабілітації. За затяжного перебігу виразкова хвороба супроводжується атрофічними процесами й утворенням стенозів, через що погіршується моторика кишечника, порушуються процеси всмоктування та засвоєння поживних речовин, розвиваються гіповітамінози й загальне виснаження організму. На відміну від виразки шлунка, злоякісне переродження для виразки ДПК не характерне, а хірургічні ускладнення стають причиною інвалідності лише в 38-40% випадків.

Ускладнення виразки дванадцятипалої кишки

Найчастіше ускладнення виразки ДПК – кровотеча в кишечнику, що виникає приблизно у чверті хворих; особливо схильні до кровоточивості виразкові дефекти в зоні цибулини та нижніх відділів кишки. У разі пошкодження великих судин спостерігається виділення зміненої крові – з’являється блювота кольору кавової гущі або чорні дьогтеподібні випорожнення. У хворого різко знижується артеріальний тиск, частішає дихання і пульс, виникає озноб із виділенням холодного липкого поту і настає непритомний стан.

Перфорація виразки характеризується руйнуванням кишкової стінки та виходом хімусу в черевну порожнину зі швидким наростанням симптомів “гострого живота” і розвитком перитоніту. У разі пенетрації порушення цілісності кишкової стінки поєднується з ушкодженням тканин прилеглих органів – печінки, малого сальника, підшлункової залози, жовчного міхура і біліарних проток.

Виразкова хвороба поділяється на 2 види

МКХ-10 виділяє гостру і хронічну форми виразкової хвороби, які, своєю чергою, поділяють на неускладнені й ускладнені – ті, що кровоточать, і перфоровані. Гостра виразка може зарубцюватися за 2-3 тижні або перейти в хронічну форму з циклами загострень і ремісій; стадія захворювання визначається на ЕГДС за зовнішнім виглядом дефекту.

Гостра

Гостра виразка має округлу форму і чіткі краї з валиками, набряком і почервонінням прилеглих слизових оболонок; на дні виявляються відкладення фібрину. Під час загасання запального процесу навколо дефекту з’являються радіальні складки та грануляції, на етапі загоєння дефект значно зменшується і набуває щілиноподібної форми, складки розпрямляються, дно заростає епітеліальною тканиною у напрямку від периферії до центру; коли нові пласти клітин сходяться, утворюється рубець.

Хронічна

За хронічної виразкової хвороби розвиваються склеротичні зміни в ділянці країв і дна виразки, дефект збільшується в розмірі, досягаючи кількох сантиметрів ушир і вглиб. Через повільну регенерацію слизових оболонок ранова поверхня в періоди ремісій не закривається повністю; під час сезонних загострень дефекти виникають в одних і тих самих місцях.

Лікування виразки дванадцятипалої кишки

Лікування виразки ДПК залежить від стадії та тяжкості симптомів; зазвичай неускладнені випадки успішно виліковуються консервативними методами. За ускладненого перебігу і загострень частіше ніж двічі на рік показана хірургічна зупинка кровотечі та ушивання дефекту з резекцією блукаючого нерва.

Медикаментозне лікування виразки дванадцятипалої кишки спрямоване на викорінення H. pylori та відновлення захисних функцій слизової оболонки; без антимікробної терапії ризик рецидиву протягом року майже наполовину вищий. Хворому призначають курс антибіотиків широкого спектра дії, антисекреторні й антацидні засоби; до комплексу противиразкових препаратів включають:

• інгібітори протонної помпи – для зменшення вироблення соляної кислоти;
• блокатори Н2-гістамінових рецепторів – для пригнічення секреції та запалення;
• гелеві антациди з додаванням анестетиків – для усунення болю та печії;
• регулятори моторно-евакуаторної функції ШКТ – для зняття спазмів і усунення рефлюксу;
• обволікаючі та в’яжучі засоби – для захисту слизових оболонок від подразнення і прискореного загоєння дефекту.

Профілактика захворювання

Запобігти загостренню виразки ДПК нескладно – достатньо дотримуватися рекомендацій щодо харчування та способу життя, покінчити зі шкідливими звичками, не допускати непосильних фізичних та емоційних навантажень. Безрецептурні протизапальні препарати (ібупрофен, аспірин, напроксен, диклофенак тощо) не рекомендується вживати довше ніж 20 днів, а ще ліпше не вдаватися до самолікування і звертатися по допомогу до фахівців.

Після лікування виразки, асоційованої з хелікобактерною інфекцією, рекомендується раз на пів року проходити контрольне ендоскопічне обстеження та дихальний тест. Оскільки стійкий імунітет до H. pylori не виробляється, для запобігання повторному зараження важливо дотримуватися правил особистої та харчової гігієни:

• мийте руки перед їжею та після туалету;
• не користуйтеся спільним посудом;
• не пийте сиру воду;
• свіжу зелень, ягоди і фрукти перед вживанням обполіскуйте окропом.

Дієта в разі виразки дванадцятипалої кишки

Лікувальна дієта за виразки дванадцятипалої кишки спрямована на обмеження подразнення слизових оболонок ШКТ і придушення секреції. Загальна калорійність раціону не повинна перевищувати 2000 ккал на добу; до 60% потреби в енергії покривається за рахунок складних вуглеводів, 30% раціону припадає на легкозасвоювані білки, 15-20% – на жири та поліненасичені жирні кислоти. Основу дієтичного меню становлять продукти з високою поживною цінністю, багаті вітамінами та мінералами:

• пісне м’ясо і нежирна риба;
• некислі молочні продукти;
• крупи – рисова, вівсяна, гречана;
• слизові, перетерті й овочеві супи;
• фруктові та ягідні желе;
• підсушений білий хліб.

Свіжі некислі фрукти та ягоди рекомендується вживати стиглими; овочі, картоплю та м’ясні страви ліпше запікати, варити або тушкувати на пару. Чорну каву слід замінити какао або додавати молоко і вершки, а замість чорного і зеленого чаю пити трав’яні настої.

Перш ніж розпочати їжу, переконайтеся, що їжа не гаряча і не холодна; прийнятна температура страви під час подачі на стіл – 16…65 °С. Їжте не рідше 5-6 разів на день маленькими порціями і бажано в одні й ті самі години, ретельно пережовуйте їжу і не відволікайтеся на сторонні речі.

Заборонені продукти при виразці дванадцятипалої кишки

Під час загострень доведеться виключити з меню грубі, волокнисті та важкоперетравлювані продукти, обмежити вживання солі та цукру. Також слід уникати їжі, що посилює газоутворення і продукцію шлункового соку, жовчі та травних ферментів:

• смажені, жирні та гострі страви;
• житній і цільнозерновий хліб;
• зернобобові, гриби та овочі, багаті на клітковину;
• томати, кислі та недостиглі плоди;
• консерви, маринади та копченості;
• міцна кава і чай, спиртні та енергетичні напої;
• газовані води та концентровані соки;
• промислові солодощі, шоколад і здоба.

Скільки розвивається виразка дванадцятипалої кишки?

Терміни розвитку виразкової хвороби визначаються активністю тканинних захисних механізмів та індивідуальних особливостей організму. В одних людей виразка утворюється за кілька днів, в інших – через місяці; найуразливішими є люди похилого віку, особи з ослабленим імунітетом і пацієнти, які постійно приймають ліки, що підвищують ризик виразкоутворення.

Як довго лікують виразку дванадцятипалої кишки?

Для повного лікування виразки ДПК запасіться терпінням: викорінення хелікобактера триватиме 7-14 днів, після чого знадобиться ще кілька тижнів вживати ліки, що відновлюють функцію шлунково-кишкового тракту. У разі гострої виразки слід дотримуватися дієти впродовж 3-4 місяців, у разі хронічної форми рекомендується безперервне оздоровче харчування – сувора дієта під час рецидивів і обмежене вживання небажаних продуктів на час ремісії.

Хто лікує виразку дванадцятипалої кишки

Амбулаторним лікуванням виразки ДПК займається лікар-гастроентеролог; у разі ускладнень також може знадобитися термінова госпіталізація і втручання хірурга. У разі супутніх захворювань залучають профільних фахівців – ендокринологів, кардіологів, нефрологів, гематологів, імунологів тощо; для складання повноцінного меню показана консультація дієтолога.

Де пройти діагностику і лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки?

Потрапити на прийом до гастроентеролога у Варшаві в рамках муніципальної системи охорони здоров’я – випробування не для людей зі слабкими нервами і не для зайнятих людей, у яких немає зайвого часу на тяганину. Квоти, черги, знервована метушлива обстановка і недостатньо мотивований медперсонал перетворюються на додаткові джерела стресу, що погіршують стан хворого.

Щоб захистити себе від зайвих хвилювань і незручностей, запишіться до приватної клініки “Твій лікар у Варшаві” на відповідний час і пройдіть необхідні обстеження швидко, без болю і в комфортній обстановці. Доступні ціни та чуйний індивідуальний підхід до пацієнтів – запорука успішного лікування виразкової хвороби: ми позбавимо вас неприємних симптомів і підберемо ефективну програму підтримуючої терапії з урахуванням вашого способу життя.